1. Словник української мови в 11 томах

звеличання

ЗВЕЛИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. звелича́ти 1 — 3.

— Не той відступник, хто для звеличання своєї землі жертвує всім, навіть богами (Оп., Іду.., 1958, 266);

Головним змістом цього свята [Дня врожаю] є звеличання героїчної праці трудівників у боротьбі за врожай (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звеличання — звелича́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. звеличання — -я, с. Дія за знач. звеличати 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звеличання — ХВАЛА́ (висловлення найвищої оцінки комусь, чомусь), УСЛА́ВЛЕННЯ, ЗВЕЛИЧА́ННЯ, ПРОСЛАВЛЯ́ННЯ, ГІМН, ПСАЛО́М, ДИФІРА́МБ, ПАНЕГІ́РИК (перебільшена похвала). Віддавна смілості й одвазі шумить по всесвіту хвала (М. Рильський); І сорок літ ішов Франко-сіяч.. Словник синонімів української мови