1. Словник української мови в 11 томах

звертання

ЗВЕРТА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. зверта́ти 1 і зверта́тися 1, 3.

Ці легальні організації [«Ради робітничих і селянських депутатів» 1918 р.] служать знаряддям звертання пролетаріату з революційного шляху збройного повстання (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 16);

Великий науковий і педагогічний інтерес становлять дані про розвиток ініціативного звертання дитини до дорослого з різних приводів (Рад. психол. наука.., 1958, 252).

2. Вислів, думка, прохання і т. ін., спрямовані до кого-небудь.

Ти в звертаннях досягаєш мужнього дзвінкого тону, бо до друзів промовляєш, що з Дніпра, од Волги й Дону (Тич., II, 1957, 169);

— І зоряний ефір ночами слухає твою наївну пісню кохання? — Відчепись, —сказав Віталій сердито, відчувши в цьому натяк на його вчорашнє вечірнє звертання до Тоні (Гончар, Тронка, 1963, 115);

// лінгв. Слово або сполучення слів, що називають особу чи предмет, до яких звертається той, хто говорить.

— Діду! — гукала було дружина. — Чого тобі, бабо? — озивався на те чоловік. І так повелося з молодих літ, коли ще здавалися їм дотепними подібні звертання (Ю. Янов., І, 1954, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звертання — зверта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. звертання — ЗВЕРТАННЯ – ЗВЕРНЕННЯ Звертання, р. мн. -ань. 1. Дія за знач. звертати, звертатися: звертання з шляху, звертання дитини до дорослого. Літературне слововживання
  3. звертання — Риторична фігура, що містить у собі назву особи у кличному відмінку, до якої звернена мова: Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько — колюче терня (І. Франко). Словник стилістичних термінів
  4. звертання — [звеиртан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  5. звертання — -я, с. 1》 Дія за знач. звертати 1) і звертатися 1), 3). 2》 Вислів, думка, прохання і т. ін., спрямовані до кого-небудь. || лінгв. Слово або сполучення слів, що називають особу чи предмет, до яких звертається той, хто говорить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. звертання — • звертання - синтаксична одиниця — слово або сполучення слів, що називають особу чи предмет, до яких звертається той, хто говорить. Поширене в мові худож. л-ри, розмовному, епістолярному, публіцистичному стилях. В українській мові... Українська літературна енциклопедія
  7. звертання — Зверта́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)