звихрений
ЗВИ́ХРЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зви́хрити 1, 2.
Сірі султани пилюки, звихреної конем, осідали на скошеній стерні (Тют., Вир, 1964, 272).
2. у знач. прикм. Скуйовджений, розтріпаний (про волосся).
Альберт Ейнштейн, знизавши плечима і покопирсавши п’ятірнею в звихреній зачісці, відштовхнувся від спогадів (Рибак, Час.., 1960, 478).
3. у знач. прикм., перен. Розбурханий, збуджений, неспокійний.
Пройшовся [Левко] по тісному ганку, і весь у полоні звихрених думок (Стельмах, І, 1962, 152).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звихрений — зви́хрений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- звихрений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до звихрити 1), 2). 2》 у знач. прикм. Скуйовджений, розтріпаний (про волосся). 3》 у знач. прикм., перен. Розбурханий, збуджений, неспокійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звихрений — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм. Словник синонімів української мови