звогчений
ЗВО́ГЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зво́гчити.
2. у знач. прикм. Який звогчів, став вогким, вологим;
// Який заплив сльозами (про очі).
— Але… ви щасливі, добродію Олесь…— додала [Наталя], поглянувши на мене своїми «морськими», в тій хвилі, з якогось раптового жалю звогченими очима (Коб., III, 1956, 292).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me