зворухнутися

ЗВОРУХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., перев. з част. не.

1. Зробити легкий, ледве помітний рух; трохи поворухнутися.

На східцях сидить парубок якийсь, похнюпивсь і не зворухнеться (Тесл., Вибр., 1950, 21);

Над стернею вгорі повис кібець, немов на ниточці, і не зворухнеться Катруся, стежить за ним (Головко, І, 1957, 268);

// тільки 3 ос. Злегка заколиватися; колихнутися.

А сади, як живі, повернулись до сходу, не зворухнуться (Вас., І, 1959, 311);

Тихеє озерце спить, не зворухнеться (Манж., Тв., 1955, 37);

Лежить, не зворухнеться на воді латаття (Гончар, II, 1959, 266).

Не зворухну́тися з мі́сця:

а) залишитися на тому самому місці, не зробивши ніякого руху.

Як глянув я на його, то чуб так і поліз догори, неначе з цебра скотили мене холодною водою; стою собі, з місця не зворухнусь, пальцем не смикну (Стор., І, 1957, 211);

б) не зробити жодного зусилля.

[Бичок:] Піди ж до волості та напиши розписку. [Мартин:] Нема вже Мартинові віри, нема? Так от же з місця не зворухнуся — не попхнуся!.. (Кроп., І, 1958, 453).

2. перен. Виявити хвилювання, стурбованість, занепокоєння; схвилюватися.

Коли пише унучечка, щоб уже приїздити за нею та додому забирати… Мати божа! увесь будинок зворухнувся: білити, мити, прибирати!.. (Вовчок, І, 1955, 103);

Зала вся нервово зворухнулася, загула, забубоніла і за хвилину стихла (Епік, Тв., 1958, 228);

// Виявити ознаки життя (про рослини).

Дихнув з-під сонця перший вітерець — Та стільки в ньому весняної сили, Що під снігами зворухнувсь щирець (Перв., II, 1958, 186).