1. Словник української мови в 11 томах

зворушено

ЗВОРУ́ШЕНО. Присл. до звору́шений² 2.

Давид поклав на плече Тихонові руку й сказав зворушено, а твердо: — Да, трудно. Тихоне (Головко, II, 1957, 85);

Марійка зворушено потиснула простягнену руку (Донч., V, 1957, 418);

— Яка красива. Ну — лялечка! — ніжно і зворушено промовила мати (Довж., Зач. Десна, 1957, 479).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зворушено — звору́шено прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. зворушено — Присл. до зворушений II 2). Великий тлумачний словник сучасної мови