звощик

ЗВО́ЩИК, а, ч., розм., заст. Візник.

Він не взяв звощика і пішов пішки (Мирний, III, 1954, 275);

[Гострохвостий:] Гукніть, будьте ласкаві, щоб звощики під’їхали під самі ворота (Н.-Лев., II, 1956, 525);

Озирнувся [Доря] на візника. Зігнувшись, звощик копирсав щось в колесі пальцем (Коцюб., II, 1955, 377).