звір’я
ЗВІР’Я́, я́, с., збірн., рідко. Те саме що звіро́та 1.
В хащах Кочубеївських лісів водився і вепр, і ведмідь, і всяке інше звір’я (Бурлака, О. Вересай, 1959, 151);
*У порівн.. Наоколо містились, де припало, вовгурянці: хто збудував собі з лободи та з нехворощі халабудку, ..а деякі, неначе звір’я, визирали з печер (Стор., І, 1957, 399).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звір’я — Зві́р’я, -р’я, -р’ю, -р’ям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)