згаслий
ЗГА́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зга́снути.
По отих відсвітах ще не згаслого заходу нетрудно було визначити найкоротшу путь на плацдарм (Гончар, II, 1959, 328);
Особливо чудові переклади передчасно згаслого Юліана Тувіма (Рильський, III, 1956, 57);
Тепер хоч молилась стара, та не до них, не до «богів», а до тих згаслих у минулому болів і мук, і надій (Головко, II, 1957, 122);
// У знач. прикм.
Сиділи ми при згаслому багатті (Л. Укр., І, 1951, 293);
Марія глянула на неї згаслими, запалили очима (Цюпа, Назустріч.., 1958, 258).
∆ Зга́слий вулка́н див. вулка́н.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me