згаяти
ЗГА́ЯТИ, зга́ю, зга́єш, док., перех. Витратити марно, по-пустому (час); змарнувати.
Виїжджала Мася на саму другу Пречисту; вибрала мати свято, щоб часу не згаяти (Свидн., Люборацькі, 1955, 44);
Більше як три місяці згаяв [Зінько], у тюрмі сидячи (Гр., II, 1963, 483);
// Провести, перебути якийсь час де-небудь.
В’їхали в перше озерце, де колись неспокійно згаяли ніч (Досв., Вибр., 1959, 435);
// рідко. Розтратити, занапастити (талан).
І даючи тобі талан до ліри, Господь сказав: «Гляди — його не згай!» (Щог., Поезії, 1958, 306);
// Заповнити чим-небудь (час).
Хлоп’ята, поснідавши і щоб чим згаяти, то згаяти час, задумали гратись у піжмурки (Мирний, IV, 1955, 8);
Тихішав у нас гомін, мов у дітей, що перед святом розповідають казку, щоб швидше згаяти час (Вас., Вибр., 1954, 48).
Значення в інших словниках
- згаяти — зга́яти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- згаяти — згаю, згаєш, док., перех. Витратити марно (час); змарнувати. || Провести, перебути якийсь час де-небудь. || рідко. Розтратити, занапастити (талант). || Заповнити чим-небудь (час). Великий тлумачний словник сучасної мови
- згаяти — ЗГА́ЯТИ див. зга́ювати. Словник української мови у 20 томах
- згаяти — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
- згаяти — Згаяти, -гаю, -єш гл. О времени: по терять, пропустить. Не дооремо сьогодні, бо пів-дня згаяли, поки плуг поладнали — поламався. Харьк. Словник української мови Грінченка