згорнений
ЗГО́РНЕНИЙ, ЗГО́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до згорну́ти.
Виймає [Острожин] з кишені згорнену скільки раз газету і розгортає її (Л. Укр., II, 1951, 85);
Усі молодиці та дівчата були понапинані білими згорнутими удвоє обрусами (Н.-Лев., II, 1956, 402);
Полкове знамено згорнуте, в чохлі, стояло в кутку коло койки (Ю. Янов., II, 1954, 8);
Як із землі виросла сестра Аркадія з пісним обличчям, з побожно згорненими на животі руками (Коцюб., II, 1955, 118);
Несподівано через плече до мене падає записка, згорнена трубочкою (Кол., На фронті.., 1959, 150);
Деяке [каміння] було поскладане сажнями, деяке згорнене просто купами (Гр., II, 1963, 296);
// зго́рнуто, безос. присудк. сл.
Човни у пристанях, і згорнуто вітрила (Рильський, III, 1961, 185).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- згорнений — зго́рнений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- згорнений — згорнутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до згорнути. || згорнуто, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- згорнений — Зго́рнений і зго́рнутий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)