1. Словник української мови в 11 томах

згородити

ЗГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех., рідко.

1. Обнести огорожею; загородити.

Не одна баба город згородила (Номис, 1864, № 2586).

2. Те саме, що споруди́ти.

Визволь нас од вічного гада; Бо хотять же нас поглотити, Піч огненну згородити (Чуб., І, 1872, 169).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згородити — згороди́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. згородити — -роджу, -родиш, док., перех., рідко. 1》 Обнести огорожею; загородити. 2》 Те саме, що спорудити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згородити — ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  4. згородити — Згороди́ти, -джу́, -диш гл. 1) Загородить. Не одна баба город згородила. Ном. № 2586. 2) Соорудить, воздвигнуть. Бо хотять же нас поглотити, піч огненну згородити. Чуб. І. 169. Словник української мови Грінченка