зготувати

ЗГОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш і рідше ЗГОТО́ВИТИ, влю, виш; мн. згото́влять; док., перех.

1. Привести в стан готовності, придатності для використання.

[Диякон (до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Л. Укр., II, 1951, 406);

Зготувала мати торби, і Антон та Карпо вирушили до далеких і таких привабливих країн… (Чорн., Визвол. земля, 1959, 43).

2. Зробити, виготувати що-небудь.

— Тисяча вагонів набереться! Зваж, скільки сюди лісу пішло та скільки теслярів працювало, щоб все це нам зготувати (Гончар, III, 1959, 417);

Звелів [Еней] носилки з верболозу І з очерету балдахін Зготовить (Котл., І, 1952, 268).

3. також без додатка. Зварити, приготувати їжу, страву.

Прийди, прийди, мій миленький, звечора до мене; Зготувала стара ненька вечерю для тебе (Укр.. лір. пісні, 1958, 167);

— А я, мамо, вже полудень зготовила,— сказала Онися до матері (Н.-Лев., III, 1956, 26);

— Олю! ти, певно, зготувати не вміла, коли Петро нічого не їсть (Коцюб., II, 1955, 364);

Зготувала [Христя] ще й окремо Богунові його улюблений пісний борщ з грибами (Кач., II, 1958, 472).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me