згоювати
ЗГО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗГО́ЇТИ, зго́ю, зго́їш, док., перех., діал. Загоювати.
[Коваль:] Кому ж розкажу, кому ж заповідаю ті тяжкі думи, що живили душу, згоювали рани серця, мов зцілющою водою?.. (Крон., V, 1959, 45);
Вперед рушу, кликну других: Вкупі дихать, вкупі вмерти. Бідоласі, що в недугах, Згоїть рани, сльози втерти (Граб., І, 1959, 519);
Я пісню знов почну І, може, нею серце згою (Рильський, І, 1960, 87).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- згоювати — зго́ювати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- згоювати — -юю, -юєш, недок., згоїти, згою, згоїш, док., перех., діал. Загоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- згоювати — ГО́ЇТИ (виліковувати пошкодження на тілі), ЗАГО́ЮВАТИ, ЗАЖИВЛЯ́ТИ, ЗГО́ЮВАТИ діал.; ЗАЛІКО́ВУВАТИ (за допомогою ліків, лікування); ПІДГО́ЮВАТИ (трохи, частково). — Док.: заго́їти, заживи́ти, залікува́ти, підго́їти. Словник синонімів української мови