згромаджений

ЗГРОМА́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до згрома́дити.

Сіно лежало згромаджене та ждало його руки (Коб., III, 1956, 499);

Перед піччю на бантині сушиться шмаття, за піччю згромаджене усяке дрантя (Л. Укр., IV, 1954, 212);

Я звик до гір, до полів, до сільського роздолля. А в місті все згромаджене, каменем вистелене (Чендей, Поєдинок, 1962, 48).

2. у знач. прикм. Який згромадився, зібрався докупи (про всіх або багатьох).

Дочасно ластівок згромаджені полки Летять над водами, рухливі та легкі (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 318).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me