згусклий
ЗГУ́СКЛИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до згу́скнути.
2. у знач. прикм., перен. Насичений, інтенсивний.
Каганчик скупо блимав біля лейтенанта, ледве пом’якшував згусклу темряву в бліндажі (Ле, Опов. та нариси, 1950, 288);
На полі, проколене високими стернями і змішане з тонкими тінями од них, коливалося згускле місячне сяйво (Стельмах, II, 1962, 89).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me