1. Словник української мови в 11 томах

згучати

ЗГУЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., діал. Звучати.

— Коли старостів пришлеш? — Голос Гашіци згучав різко, суворо (Коцюб., І, 1955, 248).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згучати — згуча́ти дієслово недоконаного виду звучати діал. Орфографічний словник української мови
  2. згучати — -чу, -чиш, недок., діал. Звучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згучати — ЗВУЧА́ТИ (видавати, утворювати звуки), ГУЧА́ТИ діал., ЗГУЧА́ТИ діал. Трембіта звучала, і чувся призивний крик легенів: "Ігі-і-і-а-а-а!" (Г. Хоткевич); Гучали дзвони і бубни, виспівували флейти і віоли, співи і крики змішувалися в густу звукову гаму (П. Словник синонімів української мови