згущувати
ЗГУ́ЩУВАТИ, ую, уєш і ЗГУЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗГУСТИ́ТИ, згущу́, згусти́ш, док., перех.
1. Робити густим, густішим, ніж звичайно (розчин, рідину і т. ін.).
2. перен. Робити насиченим, інтенсивним (колір, сутінки, темряву і т. ін.).
Світло [вогню] згущувало темряву ночі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 92);
Вечір фарби сині ще згустив (Ющ., Люди.., 1959, 129);
// Робити що-небудь виразнішим, відчутнішим; посилювати.
Роки не тільки не розвіяли по згорьованій землі його любові, а зібрали її, згустили (Руд., Вітер.., 1958, 118).
◊ Згу́щувати (згуща́ти, згусти́ти) фа́рби (ба́рви) — розповідаючи або зображуючи, надміру посилювати, перебільшувати що-небудь (перев. погане, негативне).
— Я навмисне згустив фарби, щоб акцентувати на головній небезпеці (Мур., Свіже повітря.., 1962, 91).
3. Густо розміщувати або скупчувати в одному місці.
Вона [буржуазія] згустила населення, централізувала засоби виробництва, концентрувала власність в руках небагатьох (Комун. маніф., 1947, 18).
Значення в інших словниках
- згущувати — згу́щувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- згущувати — -ую, -уєш і згущати, -аю, -аєш, недок., згустити, згущу, згустиш, док., перех. 1》 Робити густим, густішим, ніж звичайно (розчин, рідину і т. ін.). 2》 перен. Робити насиченим, інтенсивним (колір, сутінки, темряву і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- згущувати — згу́щувати (згуща́ти) / згусти́ти фа́рби (ба́рви). Надмірно перебільшувати що-небудь. (Канцлер:) Я фарби згущую? Так ні ж! Картина в нас іще чорніш (Переклад М. Лукаша); Хлопець розповідав друзям про своє життя, не згущуючи барв (М. Фразеологічний словник української мови
- згущувати — Згу́щувати, -щую, -щуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)