здалека

ЗДА́ЛЕКА, рідко ІЗДА́ЛЕКА, присл. З далекої відстані, віддалік.

Ох, щось біліє здалека на морі! Вітрила то, чи тільки піна хвиль? (Л. Укр., І, 1951, 415);

У Рябченка були добрі очі: придивившися, пізнав іздалека, що то Зінько (Гр., II, 1963, 387);

В ранковій імлі зблизька і здалека вимальовувались громаддя будинків-велетнів (Ю. Янов., І, 1958, 628);

// З віддаленої місцевості.

Жив у тій хаті Охрім Поліщук із жінкою. Вона була здалека взята (Вовчок, І, 1955, 95);

Ці кілька десятків робітників.. прийшли здалека на чужину заробляти щоденний хліб (Коцюб., І, 1955, 296).

Почина́ти (поча́ти, захо́дити, зайти́) зда́лека — не одразу говорити про суть справи.

— Да, кожного з нас щось жде у житті, —здалека і загадково починає Терентій і цим одразу насторожує допитливі очі Омеляна (Стельмах, Хліб.., 1959, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здалека — зда́лека прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. здалека — див. здалеку Словник синонімів Вусика
  3. здалека — рідко іздалека, присл. З далекої відстані, віддалік. || З віддаленої місцевості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. здалека — почина́ти / поча́ти зда́лека (здаля́). Не розкривати одразу своїх думок, намірів; говорити натяками. — Да (так), кожного з нас щось жде у житті,— здалека і загадково починає Терентій і цим одразу насторожує допитливі очі Омеляна (М. Фразеологічний словник української мови
  5. здалека — ЗДА́ЛЕКА (ЗДА́ЛЕКУ) (з далекої відстані), ВІДДАЛІ́К, ВІДДАЛЯ́, ВІДДАЛЕКИ́ розм., ЗДАЛЯ́ розм., ЗДАЛІ́К розм., ЗВІДДАЛЕКИ́ розм., ЗВІДДАЛІ́К розм., ЗВІДДАЛІ́ розм., ЗВІДДАЛЯ́ розм., ЗДА́ЛЕКИ діал., ЗДАЛІ́ діал., ОПОДАЛІ́К діал., ОПО́ДАЛЬ діал. Словник синонімів української мови
  6. здалека — Зда́ле́ка, зда́леку, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)