1. Словник української мови в 11 томах

здертий

ЗДЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. де зде́рти.

Обзирав [Панько] здерту шкіру, хухав у праву руку (Март., Тв., 1954, 165);

// зде́рто, безос. присудк. сл.

Гітлерівці заметушилися, як од бомби. Одразу всі плакати було здерто, пройшло кілька облав через центральні квартали (Ю. Янов., II, 1954,43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здертий — зде́ртий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. здертий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до здерти. || здерто, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. здертий — зде́ртий зірваний (про голос)(ст): А відразу потім якийсь здертий тенорок починає: – А в неділю вранці сонце ще не встало (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт