1. Словник української мови в 11 томах

здичавіло

ЗДИЧА́ВІЛО. Присл. до здича́вілий 2, 3.

Кільканадцять днів здичавіло блукала [Христя] в степах, боячись натрапити на очі людини (Речм., Весн. грози, 1961, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здичавіло — здича́віло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. здичавіло — Присл. до здичавілий 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови