1. Словник української мови в 11 томах

здичіти

ЗДИЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Те саме, що здича́віти.

Собака була люта, як гадюка, і зовсім здичіла на степу (Н.-Лев., І, 1956, 500);

Він забажав ще далі втекти від світа, здичіти зовсім (Фр., VII, 1951, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здичіти — здичі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. здичіти — -ію, -ієш, док. Те саме, що здичавіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. здичіти — Здичіти, -чію, -єш гл. Одичать. Здичіли гуси, що й додому не хтять. Камен. у. Здичіє свиня в лісі, що горе й додому загнати. Камен. у. Словник української мови Грінченка