здобиченька
ЗДОБИ́ЧЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до здо́бич 1, 2.
[Яким:] Козацькая наша доля — Могилонька в чистім полі, Козацькая здобиченька — У головках травиченька (Кроп., V, 1959, 164).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- здобиченька — Здо́бич, -чі ж. Добыча. Рудч. Ск. II. 148. МВ. І. 144. Ділили поміж собою здобич і гроші, що добули од жидів. Стор. МПр. 145. ум. здоби́ченька. Козацькая здобиченька марне пропадає. Макс. (1849) 62. Словник української мови Грінченка