здоровань
ЗДОРОВА́НЬ, я, ч., розм. Людина, що відзначається силою, міцною будовою і перев. високим зростом.
Брати підбасками підхопили пісню, а щаслива мати дивилася на своїх здорованів і похитувала головою (Стельмах, І, 1962, 96);
Старший син Гаврило — широкоплечий, біловусий здоровань, на одну ногу кульгавий (Тют., Вир, 1964, 6);
Троянди — білу, кремову й червону — Я зрізав, не без жалю і вагань, І рушив до вокзального перону, Типовий дачний муж і здоровань (Рильський, І, 1956, 261).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- здоровань — здорова́нь іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- здоровань — Здоровило, здоров'яга, здоровуля, здоров'як, біб. левіятан <�левіафан> Словник синонімів Караванського
- здоровань — див. сильний Словник синонімів Вусика
- здоровань — -я, ч., розм. Людина, що відзначається силою, міцною будовою і перев. високим зростом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- здоровань — 1. дебелень, дебеляка, див. здоровило, здоровезний 2. це доброго здоров'я Словник чужослів Павло Штепа
- здоровань — ЗДОРОВА́НЬ розм. (здорова, сильна, міцна людина, перев. високого зросту), ЗДОРОВ'Я́К розм., ЗДОРОВ'Я́ГА розм., ЗДОРОВИ́ЛО розм., ЗДОРОВКО́ розм. рідше, КРЕ́М'ЯЗЕНЬ розм., КРЕ́МЕЗ розм. рідше; ВЕРСТА́, ВЕРСТВА́ (дуже висока людина). Словник синонімів української мови
- здоровань — Здоровань, -ня́ м. Здоровякъ. Тоді роблю, як здоров'я змагає, а ви сучої віри здоровані. Васильк. у. Словник української мови Грінченка