здоєний

ЗДО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до здої́ти.

Здоєні вівці, немов стуманілі, падають в загороді на камінь (Коцюб., II, 1955, 324);

Настя набрала тільки-но здоєного молока і почала напувати телятко (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 124).