здригати
ЗДРИГА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше ЗДРИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗДРИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Те саме, що здрига́тися.
Худі плечі [Ганни] гостро настовбурчились, здригаючи під збитою хусткою (Мик., II, 1957, 71);
Почав [Лушня] цокотати зубами та здригувати, буцім справді змерз (Мирний, І, 1949, 313);
Василь аж здригнув після такого слова (Кв.-Осн., II, 1956, 78);
І, знаменуючи безсмертя комсомолу, Який у битвах не здригне ніде, Крізь боротьби складну житейську школу Новий Корчагін в наші лави йде! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 78);
Клекоче бій. Здригає знов і знову від гуркоту шаленого земля (Гонч., Вибр., 1959, 385).
◊ Не здригне́ рука́ чия, у кого — те саме, що Не здригне́ться рука́ ( див. здрига́тися).
Рубаючи катів без жалю, без упину, хай не здригне рука червоного бійця! (Сос., II, 1958, 239).
Значення в інших словниках
- здригати — здрига́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- здригати — -аю, -аєш і рідше здригувати, -ую, -уєш, недок., здригнути, -ну, -неш, док. Те саме, що здригатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- здригати — ТРЕМТІ́ТИ (трястися від частих і коротких коливальних рухів), ДРИЖА́ТИ, ЗДРИГА́ТИСЯ, ЗДРИГА́ТИ, ЗДРИ́ГУВАТИ рідше, ТРУСИ́ТИСЯ, ТІ́ПАТИСЯ, КОЛОТИ́ТИСЯ, ДРИГОТІ́ТИ діал., ДИЛЬКОТА́ТИ (ДИЛЬКОТІ́ТИ) діал. Словник синонімів української мови