земелька

ЗЕМЕ́ЛЬКА, и, ж. Пестл. до земля 2-6.

Як зашумлять вітри на тебе [гаю] холодні — обнесуть вони, обшматують красу твою, розвіють битими шляхами, а дощами приб’є її до сирої земельки… (Вас., І, 1959, 184);

На столі з’явились пляшечки.. Ще торбинки манюсінькі й більшенькі, з пісочком, з земелькою (Мик., II, 1957, 30);

Тепер з тої земельки в нього була і картопля, і капуста, і морква, і діжки мочених яблук, і великі скляні банки різного варення — все, що родить оця благодатна земелька (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 120);

Земелька ся була Латинська, Завзятий цар в ній був Латин (Котл., І, 1952, 164).