1. Словник української мови в 11 томах

землевласник

ЗЕМЛЕВЛА́СНИК, а, ч. Особа, яка володіє землею (у 5 знач.) на правах приватної власності.

Іван Олександрович Лисевич був багатий землевласник; мав п’ять тисяч десятин землі й багато всякого добра (Сам., II, 1958, 410);

Додержуючись вказівок Маркса, Енгельса і Леніна, робітничо-селянська держава передає землю, відібрану у поміщиків та інших великих землевласників, в безпосереднє користування селян (Ком. Укр., 4, 1963, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. землевласник — землевла́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. землевласник — [землеиўласниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. землевласник — -а, ч. Особа, яка володіє землею (у 5 знач.) на правах приватної власності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. землевласник — ЗЕМЛЕВЛА́СНИК (особа, яка володіє землею на правах приватної власності), АГРА́РІЙ книжн.; ФЕОДА́Л, МАГНА́Т (великий землевласник). Пронаймитувавши півжиття по маєтках румунських землевласників, він ще й досі не цілком звикся із своїм новим становищем (О. Словник синонімів української мови
  5. землевласник — Землевла́сник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)