1. Словник української мови в 11 томах

землемір

ЗЕМЛЕМІ́Р, а, ч. Спеціаліст з межування землі (у 5 знач.) та землевпорядкування.

Як настала радянська влада і ділили землю, громада обрала його за землеміра (Кучер, Полтавка, 1950, 58);

*У порівн. Чорногуз бродить по траві, як землемір (Ю. Янов., І, 1954, 256).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. землемір — землемі́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. землемір — -а, ч. Спеціаліст із межування землі (у 5 знач.) та землевпорядкування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. землемір — ЗЕМЛЕМІ́Р (фахівець з межування землі та землевпорядкування), МЕЖУВА́ЛЬНИК, МЕЖОВИ́К, МІ́РНИК розм. Як настала радянська влада і ділили землю, громада обрала його за землеміра (В. Кучер); Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (П. Словник синонімів української мови
  4. землемір — Землемі́р, -ра; -мі́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)