1. Словник української мови в 11 томах

зжирати

ЗЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗЖЕ́РТИ, ру́, ре́ш; мин. ч. зжер, ла, ло; док., перех.

1. вульг. Їсти, поїдати страву з жадібністю.

Онися вже його й не слухала та все думала, «по півгуски зжеруть,— москалища здорові!» (Н.-Лев., III, 1956, 149);

*Образно. Немає мрії під кучерявими вишнями. Та її, либонь, і не було тут. Зжерли її кирпаті свині, склювали кури, зжувала ряба корова (Мушк., Серце.., 1962, 290).

2. перен. Знищувати, псувати що-небудь (про стихійні сили природи).

Нестерпна жара у липні, що зжерла чисто огірки, поступилась холодному дощовому серпню (Вільде, Сестри.., 1958, 335).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зжирати — зжира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зжирати — -аю, -аєш, недок., зжерти, -ру, -реш; мин. ч. зжер, -ла, -ло; док., перех. 1》 вульг. Їсти, поїдати страву з жадібністю. 2》 перен. Знищувати, псувати що-небудь (про стихійні сили природи). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зжирати — Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  4. зжирати — Зжира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. зже́рти, -ру́, -ре́ш, гл. Пожирать, пожрать, сожрать. Словник української мови Грінченка