1. Словник української мови в 11 томах

зжмакати

ЗЖМА́КАТИ і ЗІЖМА́КАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Зібгати, зім’яти що-небудь жужмом.

— Доню, а куди ж пальто твоє? — губилась старенька.. Надія, не вагаючись, здерла верх, зжмакала і впхала в клунок (Баш, Надія, 1960, 286);

Боголєпов-Южин одною рукою зіжмакав телеграфні стрічки, щойно подані з апарата (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 282).

2. перен. Поспішаючи або не виявляючи уваги, зробити що-небудь неякісно.

В першій половині [книги] автор взяв розгон, власне, для великого художнього полотна, але другу частину він зіжмакав, проказав скоромовкою (Вітч., 1, 1956, 146).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зжмакати — зжма́кати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зжмакати — і зіжмакати, -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Зібгати, зім'яти що-небудь жужмом. 2》 перен. Поспішаючи або не виявляючи уваги, зробити що-небудь неякісне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зжмакати — ЗЖМА́КАТИ див. зіжма́кати. Словник української мови у 20 томах
  4. зжмакати — М'Я́ТИ (стискаючи, деформувати, робити м'яким, перетворювати в м'яку масу); РОЗМИНА́ТИ (робити м'яким); ПРОМИНА́ТИ (дуже добре); ЖМА́КАТИ, ЖМАКУВА́ТИ, ЖУ́ЖМИТИ розм. Словник синонімів української мови