1. Словник української мови в 11 томах

зледенілий

ЗЛЕДЕНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зледені́ти.

Душевні слова Юлічки.. враз розтопили, сповнили ніжним почуттям зледеніле ненавистю до ворога, заглушене жадобою помсти, черствувате й від природи серце лейтенанта Сагайди (Вітч., 5, 1956, 129);

// У знач. прикм.

Гострий вітер жбурляє в обличчя пригорщі зледенілого снігу (Кучер, Чорноморці, 1956, 329);

Ріже в лице холодний вітер… Прикипає до зледенілої рушниці рука… (Збан., Сеспель, 1961, 235);

Марія кинулась до саней, розставила руки і впала на холодний, зледенілий труп (Мик., II, 1957, 309).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зледенілий — зледені́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зледенілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зледеніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови