1. Словник української мови в 11 томах

злежалий

ЗЛЕЖА́ЛИЙ, а, е. Те саме, що зле́жаний.

Коло хати півники посходили, пробивають гострими, як ножі, листками злежалу землю (Кучер, Трудна любов, 1960, 491);

Запахло лісом, злежалим листом, травою (Десняк, Десну.., 1949, 295);

Він підняв важке віко, нагнувся і, всунувши голову в скриню, перебирав злежалий сувій домотканого полотна (Коз., Блискавка, 1962, 191).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злежалий — злежа́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. злежалий — -а, -е. Те саме, що злежаний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злежалий — ЗЛЕ́ЖАНИЙ (який злежався, ущільнився), ЗЛЕ́ЖА́ЛИЙ, ЗАЛЕ́ЖАНИЙ, ЗЛЕ́ГЛИЙ рідко. Під ногами аж з дзвоном рипів злежаний перемерзлий сніг (І. Ле); Злежалий намул рипів під їхніми ногами (П. Словник синонімів української мови