зливатися

ЗЛИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗЛИ́ТИСЯ, зіллю́ся, зіллє́шся і ЗІЛЛЯ́ТИСЯ, зіллю́ся, зіллє́шся, рідко зілля́юся, зілля́єшся, док.

1. тільки 3 ос. Стікаючись до одного місця, з’єднуватися, змішуватися (про рідину).

Івась усю дорогу плакав, піт, зливаючись з слізьми, обмивав його рожеве личко і туманив ясні очиці (Мирний, І, 1954, 261);

Дощові краплини зливались докупи і стікали струмочками по її щоках, по шиї (Гур., Життя.., 1954, 249);

Дві кульки ртуті або дві краплі води зливаються в одну краплю, якщо кульки або краплі стикаються одна з одною (Фізика, II, 1957, 15);

// З’єднуючись, утворювати один потік (про річки, струмки і т. ін.).

Десь весна цвіте, Квітки цілуються з квітками, Сміється сонце золоте, Річки зливаються з річками (Олесь, Вибр., 1958, 149);

А далі розлилось Червоне море і розділилося по половині, і знов злилось докупи (Л. Укр., І, 1951, 256);

В одне злились Донець і Дін (Уп., Вірші.., 1957, 131).

2. перен. Об’єднуючися з ким-, чим-небудь, створювати одне ціле.

Північна рівнинна зона Криму непомітно зливається з зоною передгір’я (Геол. Укр., 1959, 579);

В одне — держава і народ зливаються у нас (Гонч., Вибр.,1959, 326);

Крякання, кудкудакання, цвірінькотіння зливаються в один невгамовний хор, від якого голова тріщить… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 299);

Брязкіт дрюччя, крики, стогін, прокльони, ..дикі голоси сполоханих птахів, лопотання їх крил — усе те зіллялося в один несказанний галас, в одну хвилю диких згуків… (Коцюб., І, 1955, 185);

З розвитком класового суспільства східнослов’янські племена злилися в єдину древньоруську народність (Іст. укр. літ., І, 1954, 25);

// Дуже міцно, нерозривно зв’язуватися з ким-, чим-небудь або між собою.

Веселі додому вертались Ми в свіжій вечірній імлі, І стомлені душі зливались З живою душею землі (Рильський, І, 1960, 126);

Добру половину сходу охопило незвичне тепле почуття єдності, коли людина розуміє, що її думки і почуття гармонійно зливаються з іншими (Речм., Весн. грози, 1961, 89);

Нерозривно злилися в нашій соціалістичній дійсності розуміння партії і народу, партії і майбутнього, партії і щастя (Літ. газ., 11.III 1959, 2);

З ніким у житті не годен я так зіллятись душею, як з нею [Наталкою] (Коб., III, 1956, 162);

// Змішуючись, роблячись невиразним, переставати розрізнятися (для зору, слуху і т. ін.).

Біла матерія плаща зливалася з білим снігом, і людей тяжко було запримітити (Ірчан, II, 1958, 220);

Нічого не розрізниш, усе там [на березі] злилось, як у мареві, так далеко (Гончар, Тронка, 1963, 254);

// розм. Складати ніби єдине ціле з ким-, чим-небудь, ставати неначе частиною когось, чогось.

Василь сидів у своєму літаку, і в нього було таке враження, ніби він злився з машиною, що вона слухається не тільки його рухів, а навіть думок (Собко, Зор. крила, 1950, 265);

Розвихрений, розбурханий, у той же час величний і прекрасний, Ілько Митрич стояв, мов зіллявся з тою прадавньою хатиною дідів, прадідів (Чендей, Поєдинок, 1962, 41).

3. розм., рідко. Те саме, що облива́тися.

Його будили. Він лупав великими замутненими очима, сердито повертався на другий бік і на який час затихав. Але незабаром починав ізнову важко дихать, зливався потом (Вас., II, 1959, 24);

Чи невже ж і кращі мари Тяжко зіллються слізьми, Не розбивши туги-хмари (Граб., І, 1959, 106).

◊ Слізьми́ зли́тися — осліпнути.

Очі! очі! Нащо ви здалися. Чом ви змалку не висохли. Слізьми не злилися? (Шевч., І, 1963, 239).

4. рідко. Литися, виливатися, стікати звідкись куди-небудь (про рідину).

Над землею вирував західний вихор, якого ніхто не пам’ятав на Поліссі. Він ніс з собою дощі, які повінню зливалися на відталий сніг (Оп., Іду.., 1958, 694).

5. тільки недок. Пас. до злива́ти.