злидота

ЗЛИДО́ТА¹, и, ж., розм.

1. збірн. Бідні, незаможні люди; біднота.

— Ми краще знаємо, де шукати того шибеника-листоношу, пане отамане, тільки хай це буде секретом, бо нам тоді не жити від сільської злидоти, і спалять нас другої ж ночі (Ю. Янов., II, 1958, 204).

2. лайл. Злидар, бідняк.

Кондра шарпнув у мене мішок. Розв’язав. Дістав царя [портрет] і так очі витріщив, ніби вперше побачив його. А потім як визвіриться до мене: — Красти, злидото?! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 138).

ЗЛИДО́ТА², и, ж., розм. Те саме, що злидні.

— Убогість вас, Мелашко, засліпила. Ви вік прожили у своїй злидоті, — шматка хліба до пуття не з’їли (Кос., Новели, 1962, 149);

Довго рилися [гайдамаки] в шматті і, сердиті, кинули врешті.— Злидота така, нічого й потягти! — сердито грюкнув один (Головко, І, 1957, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злидота — злидо́та 1 іменник жіночого роду бідні люди розм., збірн. злидо́та 2 іменник жіночого роду злидні розм. Орфографічний словник української мови
  2. злидота — I -и, ж., розм. 1》 збірн. Бідні, незаможні люди; біднота. 2》 лайл. Злидар, бідняк. II -и, ж., розм. Те саме, що злидні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злидота — БІДНО́ТА́ (збірн. — бідні люди), БІДО́ТА розм., БІДНЯ́ЦТВО розм., ЗЛИДО́ТА підсил., ЗЛИДНЯ́ зневажл. рідше, ГОЛО́ТА заст., ГОЛЬ заст. зневажл., ГОЛЬТІПА́ заст. зневажл., рідше, СІРО́МА заст., СІРОМА́ШНЯ заст. рідко, БІДА́ЦТВО рідко, ХАРПА́ЦТВО рідко. Словник синонімів української мови