злинялий
ЗЛИНЯ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до злиня́ти.
Важким поглядом він оглянув злинялий під сонцем Максимів френч (Панч, II, 1956, 16);
Дід, повернувши лице вбік і дивлячись кудись у простір злинялими від старості очима, вухом тягнувся до трибуни, пильно дослухаючись (Коз., Зол. грамота, 1939, 48);
Це був величезний старий орел, злинялий від сонця й негоди (Донч., IV, 1957, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me