злитий

ЗЛИ́ТИЙ, ЗІЛЛЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зли́ти¹ і зілля́ти.

Йдуть корівки в хлів спочити, Молоко в бідони злите (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 59);

Під сяєвом величної зорі в могутню силу партією злиті, у нас трудящі є володарі, а не раби, як у старому світі (Сос., Щастя.., 1962, 34);

Велике життя В. І. Леніна, його кипуча і багатогранна діяльність неподільно злиті з життям і діяльністю створеної ним Комуністичної партії Радянського Союзу (Ком. Укр., 3, 1965, 18);

І ніби як тепер бачить Горленко його [Яцька-партизана] невисоку й худорляву, але надто цупку, наче вілляту в сталь постать (Крот., Сини.., 1948, 47);

— А як там Тарас Дніпровець?.. — В уяві народній це нескоримий, як і сам народ, богатир, могутній, як сто Дніпрів, разом злитих (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 78);

Попливли уп’ятьох.. Течія несла їх повільно, довкола чорніла масна вода, злита в одне з проваллям низького неба (Голов., Тополя.., 1965, 105);

// зли́то, безос. присудк. сл.

Ніч така довга, ..у кожній, мов, годині цілих три ночі злито… (Мирний, I, 1954, 79).