злопам’ятний

ЗЛОПА́М’ЯТНИЙ, а, е. Який довго пам’ятає заподіяні йому ким-небудь зло, образу.

Що ти про мене думаєш? Що я лиха, злопам’ятна дівчина з кришталевим серцем у грудях (Л. Укр., V, 1956, 110);

— Ой, плохі ж ви, сусідонько, плохі та не злопам’ятні!.. Та невже ж ви забулися, що вона вас гускою обізвала? (Л. Янов., І, 1959, 86);

— Не відпирайся, скажи хоч тепер правду. Я ж не злопам’ятний… (Мокр., Острів.., 1961, 93).