зметнути
ЗМЕТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. перех. Рвучко, стрімко підняти, підкинути вгору.
Пробуравлена [кулями] смужка сухої землі одночасно зметнула вгору кілька димків, запорошила йому очі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 538);
*Образно. Вийдуть женці, як солдати, строєм. Пісню зметнуть, як в поході колись (Шпорта, Вибр., 1958, 51);
// неперех. Те саме, що змахну́ти 1.
Гримнув постріл. Індієць зметнув руками й упав (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 92).
2. перех. Різким рухом змести, скинути щось звідки-небудь.
Зметнувши крихти з столу на підлогу, Приник до лампи збуджений Сергій (Бажан, І, 1946, 220).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зметнути — зметну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зметнути — -ну, -неш, док. 1》 перех. Рвучко, стрімко підняти, підкинути вгору. || неперех. Те саме, що змахнути 1). 2》 перех. Різким рухом змести, скинути щось звідки-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зметнути — СКИДА́ТИ (кидати когоабо що-небудь униз чи з чогось), СПИХА́ТИ, ОПУСКА́ТИ, ЗШТО́ВХУВАТИ (ЗІШТО́ВХУВАТИ), ЗМА́ХУВАТИ (змахом чи змахами руки); ВАЛИ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ (що-небудь велике, важке); ЗВЕРГА́ТИ книжн. (із силою). — Док. Словник синонімів української мови