1. Словник української мови в 11 томах

змилування

ЗМИ́ЛУВАННЯ, я, с. Те саме, що милосе́рдя.

Всі мовчали, дивились, мовби ждуть якого змилування божого (Свидн., Люборацькі, 1955, 82);

Не лякали [Анатоля] ці запеклі, без тіні людського змилування обличчя (Кач., II, 1958, 392).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змилування — зми́лування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. змилування — -я, с. Те саме, що милосердя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. змилування — Зми́лування, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. змилування — Зми́лування, -ня с. Милость, милосердіе, состраданіе, пощада. Нема Божого змилування — спека та й спека. Камен. у. Словник української мови Грінченка