змордований

ЗМОРДО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до змордува́ти.

Змордований горем, я довго хворав [хворів], Без волі, без долі, — з одчаю вмирав (Граб., І, 1959, 619);.

..жодна країна не була так змордована й змучена війною, як Росія (Ленін, 26, 1951, 441).

2. у знач. прикм. Змучений, втомлений, виснажений.

По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок збі-джених, змордованих людей (Коцюб., І, 1955, 335);

Жив [Сеспель] у якомусь важкому, хворобливому протиріччі. Існувало на світі жалюгідне, змордоване, передчасно зношене тіло, вміщало в собі велику, широку, могутню душу (Збан., Сеспель, 1961, 224).