зморено
ЗМО́РЕНО. Присл. до змо́рений 2.
Перепічка зморено розкинувся в кріслі (Бойч., Молодість, 1949, 12);
Цигуля — як хмара чорний. Тільки час од часу хіба зітхне зморено чи похитає докірливо головою (Головко, II, 1957, 350);
Важко тюпали коні. Зморено мотаючи головами, вони тягли гармати, вози з снарядами, провіантом (Автом., Так народж. зорі, 1960, 209);
*Образно. Стояла велика спека. Молоді деревця попід вікнами контори зморено опустили своє віття (Гончар, Новели, 154, 88).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me