1. Словник української мови в 11 томах

змучувати

ЗМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Позбавляючи сил, стомлювати, виснажувати фізично.

Третій день, як я підвівся з постелі і ледве-ледве плентаюсь по хаті, так змучила мене слабість (Коцюб., III, 1956, 117);

Довга й запаморочлива дорога змучила Ананія і виснажила (Ю. Янов., І, 1958, 555);

// Доводити до тяжкого морального стану, примушуючи страждати.

Що змучило душу його? (Граб., І, 1959, 354);

Жорстокість правителів і гайдуків, нестатки й голод змучили народ (Гжицький, Опришки, 1962, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змучувати — зму́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. змучувати — Стомлювати, зморювати, втомлювати, виснажувати, знесилювати. Словник синонімів Караванського
  3. змучувати — -ую, -уєш, недок., рідко, змучити, -чу, -чиш, док., перех. Позбавляючи сил, стомлювати, виснажувати фізично. || Доводити до тяжкого морального стану, примушуючи страждати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. змучувати — ВИСНА́ЖУВАТИ (позбавляти сили, робити безсилим, змарнілим), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИ, ОСЛА́БЛЮВАТИ, ЗМУ́ЧУВАТИ, ВИСУ́ШУВАТИ, ЗАМУ́ЧУВАТИ, НИ́ЩИТИ, ЗАСУ́ШУВАТИ, СУШИ́ТИ, ОСЛАБЛЯ́ТИ, ВИМО́ТУВАТИ, ПІДТО́ЧУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ, ВИСИСА́ТИ, ВИВ'Я́ЛЮВАТИ рідше... Словник синонімів української мови