знапастити
ЗНАПАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, розм., рідко. Те саме, що занапасти́ти.
— Нехай же так важко тобі, як ти знапастив мене! — Тебе і себе, дівчино! (Вовчок, І, 1955, 152);
«Доню, доню, в темні нічки Знапастиш ти черевички!» Мати правдоньку казала: Черевички я стоптала (Щог., Поезії, 1958, 98).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знапастити — знапасти́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- знапастити — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
- знапастити — -ащу, -астиш, розм., рідко. Те саме, що занапастити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знапастити — ЗАНАПАСТИ́ТИ (призвести до загибелі кого-небудь, до занепаду чогось, зробити нещасним чиєсь життя), ЗАГУБИ́ТИ, ПОГУБИ́ТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ, ЗВЕСТИ́, ЗГУБИ́ТИ, ДОКОНА́ТИ розм., ЗАПРОПАСТИ́ТИ розм., ЗБА́ВИТИ розм., УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм. Словник синонімів української мови