1. Словник української мови в 11 томах

знаряджати

ЗНАРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗНАРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., діал. Споряджати.

От знарядили [пересельці] тих ходаків у дорогу… Пішли вони та й забарились (Григ., Вибр., 1959, 288);

Жіночки не шкодували праці, але богомільна бабуся клопоталася найдужче, як би краще знарядити новоприставлену на той світ (Л. Янов., І, 1959, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знаряджати — знаряджа́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. знаряджати — -аю, -аєш, недок., знарядити, -джу, -диш, док., перех., діал. Споряджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. знаряджати — ЗБИРА́ТИ (готувати когось для відправлення куди-небудь, забезпечуючи всім необхідним, готувати щось у дорогу), СПОРЯДЖА́ТИ, ЕКІПІРУВА́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ, РИХТУВА́ТИ (РИШТУВА́ТИ) розм., ЗНАРЯДЖА́ТИ діал., ЗРЯДЖА́ТИ діал. Словник синонімів української мови