зневажати

ЗНЕВАЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ЗНЕВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗНЕВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Виявляти презирство, неповагу до кого-, чого-небудь; протилежне поважати.

Не люблю я і просто зневажаю людей, у яких слово розходиться з ділом (Головко, II, 1957, 583);

Буржуазні націоналісти ніколи не мали підтримки в українському народі. Ці відщепенці завжди зневажали український народ, зводили на нього всілякі наклепи (Іст. укр. літ., II, 1956, 661);

[Жерці:] Закопать [бунтівника] живцем! Бо він богів зневажив! (Л. Укр., II, 1951, 536).

2. Ображати кого-небудь, принижувати чиюсь гідність.

— Він думає, що як має вітряк, а я ні, то можна мене зневажать перед миром!.. (Коцюб., І, 1955, 237);

Жаль — недостойне почуття, воно зневажає того, кого ми жаліємо (Ю. Янов., II, 1958, 13);

Спливе їй на думку та проклята ніч, коли він [Чіпка] п’яний зневажив її, матір, тяжкими докорами… (Мирний, І, 1949, 282).

3. Нехтувати чимось, не виявляючи належної уваги до чого-небудь, не надаючи значення чомусь.

— Не треба мені твого кохання, не проси й мого,— одрізала дівчина..— Е,— подумав дід,— яка пиха! зневажає залицяння такого козака! (Стор., І, 1957, 82);

Рідний Павлику наш! Ти у пам’яті нашій не вмер! Ми вчимося, як ти. Зневажати ворожі погрози (Бичко, Вогнище, 1959, 39);

Зневаживши пересуди сусідок, вона щиро віддала свою руку цьому гарячому, бурхливому старшині з вигнутими ногами природженого вершника (Гончар, III, 1959, 189).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зневажати — зневажа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зневажати — плювати на все; (в різкій формі виявити зневагу) плювати в (межи) очі; плювати в обличчя. Коли генералів призначають послами, або міністрами, плюйте одразу на все й запасайтеся медикаментами (Довженко, 3, 1964... Словник фразеологічних синонімів
  3. зневажати — Не поважати, не шанувати, погорджувати ким, сил. ображати, принижувати, чинити зневагу, завдавати зневаги, кн. третирувати, ід. плювати в обличчя; (погрози) не брати до уваги, не зважати на, нехтувати <�легковажити> що. Словник синонімів Караванського
  4. зневажати — I бридитися (ким), ненавидіти кого, нехтувати (ким) Фразеологічні синоніми: ані в гріш не ставити; ані в гріш не цінити; не вважати за людину; не мати за Боже пошиття; мати за абсолютний нуль; мати за боже пошиття; мати за десяту спицю в колесі... Словник синонімів Вусика
  5. зневажати — -аю, -аєш і рідко зневажувати, -ую, -уєш, недок., зневажити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Виявляти презирство, неповагу до кого-, чого-небудь; прот. поважати. 2》 Ображати кого-небудь, принижувати чиюсь гідність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зневажати — ЗНЕВАЖА́ТИ кого, що (виявляти неповагу, презирство до кого-, чого-небудь), ГОРДУВА́ТИ ким, чим, ПОГО́РДЖУВАТИ ким, чим, ПОГОРДЖА́ТИ ким, чим, рідше, ЦУРА́ТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ, ГРЕ́БАТИ ким, чим, підсил., ПОШТУ́РХУВАТИ ким, підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. зневажати — Зневажа́ти, -жа́ю, -жа́єш; знева́жити, -ва́жу, -ва́жиш, -ва́жить, -ва́жать; знева́ж, -ва́жмо, -ва́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)