знекровлений

ЗНЕКРО́ВЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до знекро́вити.

Стогнав поранений товариш, Вогнем знекровлений, без сил (Ус., Шість, 1940, 84);

В 1909 — 1910 рр. репресії царського уряду проти соціал-демократичних організацій ще більше посилились. Особливо жорстоких гонінь зазнали Миколаївська і Одеська організації. Вони були так знекровлені арештами, що на деякий час зовсім припинили роботу (Іст. УРСР, І, 1953, 641);

// знекро́влено, безос. присудк. сл.

За літо, в боях корпуси його [Врангеля] було знекровлено (Гончар, II, 1959, 379).

2. у знач. прикм. Безкровний, дуже блідий.

Один з військових, у англійській офіцерській уніформі, озирнувся, ..але погляд той вдарив Скибу мовби ножем. Бліде, як у мерця, знекровлене, холодне, як крига, обличчя офіцерове було знайоме Михайлові (Загреб., Європа. Захід, 1961, 38).

3. у знач. прикм., перен. Безсилий, нежиттєдіяльний; дуже послаблений.

Частково замінила [дивізія] в окопах втомлені й знекровлені полки й батальйони морської піхоти (Кучер, Чорноморці, 1956, 410).