1. Словник української мови в 11 томах

знеохота

ЗНЕОХО́ТА, и, ж., розм.

1. Те саме, що небажа́ння.

2. Стан байдужості до чого-небудь.

— Цікавий сон? Ну, то розказуй. — Вона любила сни. Але він зразу замовк. Знеохота опанувала його (Коцюб., II, 1955, 287).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знеохота — знеохо́та іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. знеохота — Небажання, неохота; ЗЛ. апатія, байдужість. Словник синонімів Караванського
  3. знеохота — див. байдужість Словник синонімів Вусика
  4. знеохота — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що небажання. 2》 Стан байдужості до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. знеохота — БАЙДУ́ЖІСТЬ до кого-чого і без додатка (відсутність зацікавлення), БАЙДУ́ЖІСТЬ рідше, ІНДИФЕРЕНТНІСТЬ книжн., ІНДИФЕРЕНТИ́ЗМ книжн.; ЗБАЙДУЖІ́ННЯ, ЗНЕОХО́ТА розм., ЗНЕОХО́ЧЕННЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. знеохота — Знеохо́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)