знеславлений

ЗНЕСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до знесла́вити.

Вони потроху наближалися до того страшного будинку, звідкіля Оксана мусить вийти навіки знеславленою прізвищем «злодійка» (Л. Янов., І, 1959, 50);

Картярський борг треба сплатити за добу, бо інакше він буде знеславлений — і тоді ніщо в світі не змиє з нього ганебного тавра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 279).

2. у знач. прикм. Позбавлений доброго імені; зганьблений, ославлений.

Але непоправна помилка була зроблена, і живим її свідком був Грозний, що стояв посеред двору знеславлений (Мик., II, 1957, 504);

Тема знеславленої дівчини багаторазово повторюється і варіюється у Шевченка (Рильський, III, 1956, 232).