1. Словник української мови в 11 томах

знищення

ЗНИ́ЩЕННЯ, я, с. Дія за знач. зни́щити і зни́щитися.

Знищення конвою біля череди — їхня [партизанська] справа (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 190);

Для знищення бур’янів проводимо сліпе боронування, а потім дворазове розпушування грунту в міжряддях (Хлібороб Укр., 8, 1964, 11);

— А чи зрозуміє і оцінить Європа, що російський солдат.. життям власним захищав її від знищення і руйнувань? (Кочура, Зол. грамота, 1960, 386);

Боротьба за знищення панування капіталу є соціалістична боротьба (Ленін, 10, 1949, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знищення — зни́щення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. знищення — -я, с. Дія за знач. знищити і знищитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. знищення — ЛІКВІДА́ЦІЯ (припинення існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩУВАННЯ, НИ́ЩЕННЯ, ВИ́НИЩЕННЯ, ВИНИ́ЩУВАННЯ, РУЙНУВА́ННЯ. У Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів (С. Словник синонімів української мови
  4. знищення — Зни́щення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. знищення — Знищення, -ня с. Уничтоженіе, истребленіе. Словник української мови Грінченка